Літературні читання віршів маріупольської поетеси та письменниці, доброволиці полку «Азов», української військовополоненої відбулися вчора у Будинку кіно. Захід присвятили перевиданню поетичної збірки Валерії, яку письменниця у 2021 році презентувала в Маріуполі та Києві та підтримці мужньої маріупольчанки.

Історія Валерії

Валерія Суботіна (Карпиленко) на позивний Nava — маріупольська поетеса, кандидатка наук із соціальних комунікацій, у минулому випускниця й викладачка Маріупольського державного університету, яка разом з «Азовом» захищала рідний Маріуполь. Історію кохання Валерії Карпиленко та прикордонника Андрія Суботіна (Бороди) записав побратим азовець Дмитро Козацький (Орест). Пара познайомилась, коли Валерія працювала в пресслужбі Донецького прикордонного загону. В облозі на «Азовсталі» вирішили одружитись. Датою обрали 5 травня, бо це день народження полку «Азов». Проте 7 травня Андрій загинув. Валерія вже 7 місяців перебуває в полоні.

«Ти три дні був моїм законним чоловіком. І цілу вічність ти — моє кохання. Мій рідний, мій турботливий, мій мужній… Ти був і є найкращий. Мені лишилося твоє прізвище, твоя любляча родина і спогади про щасливий час разом», — написала Валерія у травні.

Захід, присвячений Валерії

Напередодні Дня Святого Миколая, як уявний подарунок і сердечна підтримка для Валерії, в Будинку кіно відбулися літературні читання «Ковток повітря для книги Валерії Суботіної (Карпиленко) „Квіти і зброя“: читаємо з тобою». Мати загиблого чоловіка Валерії, Людмила Суботіна, та її друзі організували невеликий, камерний, але дуже душевний творчий захід, присвячений перевиданню її поетичної збірки, яку письменниця в 2021 році презентувала в Маріуполі й Києві. На жаль, у багатьох маріупольців-переселенців книжки першого видання збірки з підписами авторки були втрачені в зруйнованих будинках. Ведучим заходу був актор та режисер Станіслав Сукненко.

Серед запрошених гостей заходу кобзар, лірник, бандурист, народний артист України, лауреат Національного конкурсу кобзарського мистецтва ім. Г. Китастого Тарас Компаніченко, який прочитав вірші Валерії та заспівав душевні пісні на підтримку маріупольчанки та її побратимів.

«У цьому горнилі зараз формується справжня еліта. Ці люди стали в оборону національної ідентичності. Кожен з них це потужний творець. Всі вони реалізовані люди. В обороні стоїть справжня національна еліта, яка ніколи не буде мімікрувати, зраджувати та кудись перебігати. Бо вони інакшими бути не можуть. Саме такій еліті володарювати на цій землі», — підкреслив Тарас Компаніченко.

Вірші Валерії читали громадські активісти Маріуполя, представники міської влади, журналісти, колеги і друзі Валерії.

 «Я знаю Леру близько 20 років. Спочатку, як студентку, потім, як колегу, адже ми разом викладали у Маріупольськомуу державному уніврситеті. Ми завжди підтримували стосунки, тому що ми дуже споріднені. Вона говорила, що я для неї взірецб, але насправді це вона для мене справжній взірець для наслідування», — наголосила Вікторія Рогожина.

 «Знаючи Леру, можу точно сказати, що вона навіть в найгіршій ситуації може зберігати оптимізм та віру. Головне, щоб вона повернулася з полону не тільки живою, а щоб вона залишилася собою. Змогла зберегти свою здатність — бачити навколо добро, яка б біда не відбувалася», — зауважив директор зі зв’язків із громадськістю Маріупольської міськради Денис Кочубей.

В окремому відео можна було почути вірш Валерії у виконанні відомого українського актора Дмитра Лінартовича.

Також представили відеозвернення Сергія Жадана, який теж зачитав один з віршів маріупольчанки та підкреслив. З відеозверненням виступив і Дмитро Козацький (Орест). Чоловік поділився спогадами про службу з Валерією, наголосив на її неповторності та виключному таланті і висловив сподівання, що вже незабаром Nava буде вільною. Ведучий Станіслав Сукненко прочитав зворушливого листа доктора політичних наук, професора, радника ректора Маріупольського державного університету Костянтина Балабанова до Валерії Карпиленко.

Про нову збірку віршів

Зі слів самої Валерії, збірка «Квіти і зброя» написана нею під час служби в добробаті, в полку «Азов» (2015−2016 рр.), і пізніше, з 2017 по 2020 р., в Донецькому прикордонному загоні. Весь цей час

Валерія записувала історії бійців і писала вірші про них. Кожний вірш — це спогад про хлопців і дівчат, які були там, на Сході, всі ці 8 років російсько-української війни, і для яких є настільки дорогою і небайдужою Україна, що вони готові віддати за неї найдорожче — свої життя.

Збірка складається з чотирьох розділів: «Пріоритети», «Вона», «Замовляння» та «Душа». Кожний із них має свою атмосферу і свою історію написання. «Пріоритети» — це про власний вибір захищати країну на фронті та спогади про побратимів, в основі кожного вірша реальні історії бійців. Розділ «Вона» — душа ліричної героїні, її бунтівна натура, сумніви й переконання, розчарування і любов. «Замовляння» не тільки за назвою й тематикою, а й за художнім ритмом та образам — абсолютно фольклорно-відьомське поетичне «зілля». Останній розділ поетичної збірки прочиняє для читачів віконце у світ душі ліричної героїні, відкриває її пантеїстичний світогляд.

Джерело - за посиланням.