Металургія була, є та залишиться одним із фундаментів української економіки, навіть попри те, що галузь серйозно постраждала через війну та окупацію
Для її функціонування та розвитку в Україні існує чимало об’єктивних передумов. Адже навіть у 2024 році металургійний сектор сформував 7% ВВП України та забезпечив 15% від загального обсягу товарного експорту.
За словами директора GMK Center Станіслава Зінченка, Україна може не просто відновити свої міжнародні позиції у сталевому виробництві, а й стати важливим гравцем у новій низьковуглецевій індустрії Європи. Для цього нашій державі варто скористатися своїми економічними та геополітичними перевагами. Це, зокрема, розвиток «зеленої» та ядерної енергетики, а також видобуток руди.
Хоча потужності галузі зменшились на понад 65% за останні 11 років, вона має всі шанси відродитися у “зеленому” форматі — з акцентом на декарбонізацію, електросталь і сучасні енергетичні рішення.
Загалом, за підсумками 2024 року галузь демонструвала позитивну динаміку: виробництво прокату зросло на 15,8%, до 6,22 млн тон, чавуну — на 18,1%, до 7,09 млн тон, а сталі — на 21,6%, до 7,58 млн тон.
Три умови для відродження: енергетика, руда, фінансування
Зрештою, експерти окреслюють декілька передумов, що сьогодні існують та мають стати базисними для відновлення української металургії. Ці передумови, як вже згадувалося, не лише енергетичні, а й економіко-геополітичні. Зокрема потужний європейський ринок та наявність західних і не лише – інвесторів.
Базових передумов три:
1. Дешева атомна енергія як драйвер. Це означає, що розвиток атомної генерації в Україні відкриє можливості для енергоємних виробництв і дозволить виробляти сталь із низьким вуглецевим слідом, яка відповідатиме вимогам ЄС.
2. Залізна руда для DRI. Україна має великі поклади руди, придатної для прямого відновлення заліза (DRI). Це особливо актуально, адже в Європі вже відчувається дефіцит металобрухту, і країни шукають альтернативи.
3. Доступ до “зеленого” фінансування ЄС. За підрахунками GMK Center, капітальні витрати на "зелену" трансформацію металургії в Україні вже досягають $11 млрд. Ці інвестиції можливі лише у разі доступу до фінансових інструментів Євросоюзу — таких, як отримують європейські виробники.
"Україна має потенціал стати ключовим гравцем у постачанні низьковуглецевої сталі в ЄС, що вигідно обом сторонам. Але реалізація цих планів неможлива без партнерської підтримки", – зазначає директор GMK Center Станіслав Зінченка.
Окуповані заводи: спадщина війни
Українська металургія – чи не єдина галузь, яка найбільше постраждала від війни. Адже так склалося історично, що металургійні комбінати будувалися в великих промислових центрах на території південного сходу України, що мали перетини логістичних шляхів та у безпосередній близькості до родовищ корисних копалин.
Наразі знищені, або перебувають під російською окупацією ключові підприємства української металургійної галузі:
•"Азовсталь" та ММК ім. Ілліча в Маріуполі — фактично знищені внаслідок бойових дій;
• Алчевський, Єнакіївський, Макіївський та Донецький заводи – зупинені або розібрані;
• Десятки коксохімічних, зокрема один з найбільших Авдіївський коксохім, і трубних заводів — знищені, втратили обладнання або не мають доступу до сировини.
Ці втрати суттєво скоротили виробничу базу, але водночас відкривають простір для нового будівництва — з чистого аркуша і з урахуванням зелених технологій. Звісно, це потребує суттєвих капіталовкладень. Проте інвестиції в металургію – це гарантія прибутку, відколи людство навчилося виготовляти метали та широко їх застосовувати. І увесь цивілізований світ знає про це.
Металургія оживає: Україна показує найкращі результати за 9 місяців
Сьогодні українська металургія оговтується від шокового стану війни, використавши певні «реверсивні» методики у виробництві та логістиці та випробовуючи нові методи поєднання виробництва.
І це вже дало певні результати. Звісно, їх не можна порівнювати з обсягами виробництва до 2022 року, оскільки у річному порівнянні все ще спостерігається загальний спад на 6,5%.
Проте він скорочується і у квітні 2025 року українські металурги суттєво наростили обсяги виробництва. Згідно з даними ОП "Укрметалургпром", випуск товарного металопрокату зріс на 14,2% порівняно з березнем і сягнув 546,5 тис. тон — це найвищий місячний результат за останні дев’ять місяців.
Виробництво чавуну за місяць зросло на 17,3%, до 660,6 тис. тон. У річному обчисленні показник також продемонстрував позитивну динаміку — плюс 10,7%. Сталева галузь збільшила обсяги виплавки на 25,7% за місяць, до 691,9 тис. тон, хоча цей показник все ще на 3,2% нижчий, ніж у квітні 2024 року.
Зростання у напрямках галузі аналітики напряму пов’язують із запуском додаткової доменної печі на комбінаті "АрселорМіттал Кривий Ріг" — саме він відбувся на початку квітня.
Як зазначає експерт GMK Center Андрій Глущенко, подальша динаміка залежатиме від цілої низки факторів: вартості енергоносіїв, стабільності поставок сировини, а також геополітичних і торговельних умов.
Водночас аналітики GMK Center попереджають: 2025 може стати складним для української металургії. Зокрема через дефіцит працівників та підвищення тарифів на перевезення. Зокрема Також “Укрзалізниця” планує вкотре підвищити тарифи на перевезення — на 35-40% для вантажів ГМК. Це не додає конкурентоздатності вітчизняним виробникам.
Проте експерти переконані, що конкурентоспроможність металургійного сектору України може покращитися, особливо завдяки інвестиціям. Загальні капітальні витрати, необхідні для реалізації вже оголошених проєктів у металургії в Україні, становлять близько $11 млрд – близько $1500 на тонну сталі, виробленої минулого року.
Ці проєкти будуть реалізовуватися лише за умови, що українські компанії отримають доступ до європейських інструментів «зеленого» фінансування, аналогічні до тих, які отримали європейські компанії. Завдяки цій підтримці українська металургія зможе стати важливою частиною європейського ланцюга низьковуглецевих поставок, що буде вигідно для всіх зацікавлених сторін, і особливо для європейської металургії.
