Маріуполь

"В Маріуполі понад 100 000 загиблих. Ексгумація ніколи не завершиться" - інтерв’ю з Миколою Осиченком

Микола Осиченко — волонтер, громадський діяч, президент Маріупольського телебачення — є амбасадором Маріупольської колекції історій Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Микола збирає історії маріупольців про життя під час війни, просуває ідеї волонтерства та веде свій блог. У рамках інформаційного партнерства Фонду із виданням "Букви", до архіву Музею увійшло інтерв’ю Миколи про кількість жертв, подробиці поховань та ексгумації тіл мешканців міста. — Ви на посаді президента Маріупольського телебачення завжди були “за кадром”. Розкажіть, будь ласка, як сталось, що Ваші відео та інтерв’ю стали відомими й жаданими українській й не тільки спільноті? — Багато людей напередодні війни запитували, що відбувається в Маріуполі, тому 23 лютого я записав своє перше відео, в якому розповідав, як спокійно й без паніки живе місто. А потім у нас розпочалась війна, я продовжував інформувати, тож всі дні перебування у місті опублікував нові ролики із подіями в Маріуполі. Коли розпочалось справжне пекло, й не стало електроенергії, води та газу, нас відрізали від всіх комунікацій, я ловив зв’язок на 10-му поверсі будинку, бо знав, що люди чекають на мої відео з інформацією. Коли вночі 15 березня я прибув в Запоріжжя, мене зустрічали представники місцевої, обласної влади, військові. Як виявилось, вони всі дивились мої відео про розвиток подій у Маріуполі. — Які думки були у Вас з приводу потенційного вторгнення, у Вас, як у мешканця міста, поруч з яким 8 років періодично велись бої? — Ви правильно зазначаєте, Маріуполь і справді 8 років знаходився на умовному “лезі”. Я бачив шоу, яке починалося у 2014 році на Донбасі, яке робилось для російського споживача. Й навіть тоді, у Донецьку, люди не розуміли того жаху, який триває всі ці роки. Проросійські мітинги на площі Леніна, привезена у місто масовка — все це було смішно для нас лише до моменту, поки Донбас не опинився під контролем озброєних кадирівців й осетинів вже у квітні 2014. А що стосується Маріуполя — мешканці за 8 років настільки вже звикли до залпів й стрілянини на околицях, що за потенційну загрозу це не сприймали. Це стало частиною нашого життя. Я особисто не вірив до останнього, що президент Росії здатен на такий крок. Хоча маріупольські захисники щодня готувались до російського вторгнення. Чекали приходу ворога зі сходу, проте ніхто й подумати не міг, що армія РФ атакуватиме з південно-західного боку. За інсайдерськими даними, які отримав Осиченко, близько 100 тисяч цивільних осіб загинули внаслідок безпрецедентного бомбардування міста, гуманітарної катастрофи, холоду та ненадання вчасної медичної допомоги. Ексгумація тіл під завалами будівель та у могилах серед дворів у місті не закінчиться ніколи, вважає Микола. Адже у кожному згорілому й знищеному будинку і під ним ховались люди, які загинули там. Читайте повне інтерв'ю ???? за посиланням. "Ми не можемо припустити нині бодай приблизну остаточну цифру кількості загиблих серед мирних, навіть якщо деокупуємо місто через кілька місяців. Від багатьох тіл не залишилось вже нічого. Ми підрахуємо кількість загиблих лише, якщо отримаємо всі заяви від близьких про зниклих безвісти. Треба теж розуміти, що були й випадки, що сімʼї вимирали повністю. Але жертв явно понад 100 000, адже російські військові повністю накривали місто вогнем". Архів Музею налічує вже понад 40 000 історій. ???? Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так: ➡️ напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися; ➡️ скористайтеся чат-ботом у Telegram; ➡️ відвідайте портал Музею та натисніть «Розповісти історію» праворуч зверху; ➡️ зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001

Ігор Романов

19.10.2022 16:00

Поділитися