До повномасштабної війни 32-річний Микола Ворончук працював у Жмеринці на залізниці, а у вільний час активно допомагав захисникам – збирав для них акумулятори та павербанки. Невдовзі після вторгнення мобілізувався, незважаючи на наявність броні. Минулого року він отримав важке поранення на Донеччині та втратив руку. Однак це незламного чоловіка не зупинило: тепер він збирає FPV-дрони для побратимів із біонічним протезом.

Своєю історією він поділився з журналістами "Суспільного", передає mrp.city.

На фронт пішов замість молодшого брата

До повномасштабної війни Микола Ворончук не мав бойового досвіду чи військової спеціальності, до того ж був заброньований як працівник залізниці. Після вторгнення загарбників в лютому 2022 року добровольців було забагато, тож спочатку йому відмовляли в мобілізації. Однак невдовзі чоловік все ж потрапив до війська:

"Я ходив по блокпостах, брав повістки, приходив у військкомат, але мене "футболили". Потім моєму меншому брату дали бойову повістку, і я так домовився з воєнкомом, що ми їдемо в Житомир у розподільчий центр разом, там брата відправляють додому, а я піду замість нього",  - розповідає Микола.

Читайте також: "Бойовому сталевару" із Запоріжжя встановили біонічний протез руки

Так він потрапив до 79-й десантно-штурмової бригади. Служив на Донецькому напрямку навідником. Поранення отримав в січні 2023 року, коли росіяни пішли на позиції наших захисників штурмом. Тоді окупанти цинічно вбили кількох його побратимів, а самого чоловіка кинули помирати:

"Одного вбили зразу, один був поранений і я був поранений, а троє хлопців були цілі. Вони їх забрали наче в полон хоча потім відвели за 300 метрів вище по посадці і розстріляли, - пригадує захисник. - Мене витягли з окопу, почали знімати відео, наклали турнікет. А коли камеру виключили на телефоні, то зняли його і сказали "он тєбє нє нужен". Порізали ножицями одежу та залишили в одних трусах зі словами "пусть сдохнєт как собака".

Військового врятував український "Мавік"

На щастя, пораненого Миколу помітив оператор дрону, а на допомогу прийшов бойовий медик "Док". Щоб дістатися позицій, їм удвох довелося добиратися пішки чотири кілометри – поле поруч було заміноване, і жодний БТР не міг зробити евакуацію. Через те, що турнікет на руці було накладено на дуже тривалий час, врятувати її потім вже було неможливо.

Читайте також: У Запоріжжі відкриють реабілітаційний простір для ветеранів – подробиці

Через понад півроку, в серпні, Микола Ворончук полетів на протезування до США. У клініці "Protez Foundation" йому встановили біонічний протез, частково виготовлений у Києві.

"Куксоприймач, лікоть  - це робили в Штатах, а кисть  - українська. У куксоприймачі самому стоїть два міодатчика, які реагують на скорочення м’язів та передають сигнал у сам протез. На телефоні налаштовуються хвати, рука підключається по "блютуз". Мені дуже пощастило, що вона дуже функціональна, просто її налаштовувати", - поділився чоловік.

Ампутація – це не вирок, а крок вперед

Свій перший дрон-камікадзе Микола зібрав, коли проходив реабілітацію. Станом на сьогодні – виготовив близько десяти бойових безпілотників, які здатні врятувати життя побратимів на передовій. Чоловік впевнений, що зараз іде війна дронів, тож до роботи підходить дуже відповідально.  На збірку дрона йому треба витратити більше часу та зусиль ніж "хлопцям, які працюють двома руками". На допомогу приходить старший син Костя.

Читайте також: В Україні запускають «Театр ветеранів» - колишні військові зможуть створити власні п’єси та грати на сцені

Комплектуючі для БПЛА чоловікові надсилають з Києва, а чого не вистачає – докуповує самостійно. Взагалі після фронту життя Миколи дуже змінилося – зокрема, він одружився.

"Ампутація та протез – це не вирок. Це шанс на майбутнє, крок вперед", - впевнена його дружина Яна.

Родина всі справи по дому робить удвох, а нині подружжя готується до переїзду. Ворончукам запропонували роботу в клініці "Protez Foundation" на Закарпатті. Там жінка працюватиме бухгалтером, а чоловік допомагатиме оборонцям прийняти та полюбити себе іншими:

"Мене дуже тішить, що я реально зможу допомагати хлопцям, які теж отримали поранення та мають ампутації, - каже Микола. – Психологічно допомагати дуже треба".

Фото: скріншот з відео