У дослідженні видатного краєзнавця Маріуполя, письменника і кінематографіста Сергія Бурова окреслюється створення дороги до маріупольського порту
На старих планах Маріуполя ця дорога іменувалася Нижнім портовським шосе. Починалося шосе там, де сучасний проспект Металургів круто спадає до готелю "Турист", а другий його край знаходився поблизу теперішньої тролейбусної зупинки "Морвокзал". З'явилося воно, найімовірніше, одночасно з початком будівництва порту біля Зінцевої балки. Важко сказати, що було раніше - Нижнє портовське шосе або паралельний йому відрізок Катерининської залізниці від станції Маріуполь до станції Маріуполь-порт. У маріупольських анналах зберігся запис: "6 березня 1911 року власник портовського магазину В.І.Рибальченко відкрив автомобільний маршрут "Місто - порт" із зупинками біля каплиці, біля собору, біля свого магазину". Частина цього маршруту пролягала якраз по шосе, згаданому вище.
Читайте також: Коли було засновано Маріуполь - думки істориків
У середині 30-х років минулого століття було прокладено одноколійну трамвайну колію вулицею Котовського, і далі - вздовж моря до порту. Це був 4-й маршрут. По ньому влітку до війни ходили екзотичні трамваї з відкритим верхом. Розминовка зустрічних трамваїв відбувалася на роз'їздах. Їх було кілька, один із них - "третій" - знаходився неподалік від колишньої залізничної школи. Пригадується картина. Літо, спека, трамвай зупиняється біля 3-го роз'їзду в очікуванні зустрічного, що рухається з порту. Пасажири висипають на вулицю. Хтось вирушає до крамниці, що стоїть поруч, щоб розжитися пляшкою пива або ситро, хтось іде до торговця насінням, кволого ліліпута зі зморщеним бабським личком, дехто покурює цигарки й махорочні самокрутки - в кого що є. Нарешті з'являється очікуваний вагон. Вагоновожаті обмінювалися жезлами, пасажири займали місця у вагонах, рух триває.
Трамвайний маршрут № 4 припинив своє існування після того, як 17 березня 1971 року замість трамваїв до порту Приморським бульваром, - тобто колишнім Нижнім портівським шосе, - стали ходити тролейбуси маршруту № 4 "Драмтеатр - Азовське морське пароплавство". Трамвайні колії було частково демонтовано. Слово "частково" вжито заради справедливості - оскільки на вулиці Котовського проржавілі рейки можна було побачити в оточенні бруківки через багато років після пуску тролейбусів 4-го маршруту.
Читайте також: Історія маріупольських пляжів від Сергія Бурова
"Нижнє портовське шосе" - "Приморський бульвар", між ними були й інші назви примітного міського об'єкта Маріуполя. У середині 30-х років, коли вздовж шосе на пагорбах було побудовано кілька відомчих санаторіїв і будинків відпочинку, з'явилася нова назва - вулиця Санаторна. У 1949 році напередодні 70-річчя від дня народження генералісимуса, вождя всього прогресивного людства чи то за вказівкою "згори", чи то за власною ініціативою, вирішено було дати вулиці Санаторній нове ім'я - проспект Й.В.Сталіна. Дати-то дали, а коли подивилися на бруківку, всю в вибоїнах і ямах, яка кілька десятиліть не знала ремонту, на похилені різномасті паркани, зарості бур'яну вздовж тротуарів, рідкісні ліхтарні стовпи з розбитими лампами, то прийшли в жах. Про те, як було вирішено цю делікатну проблему, розповіла свого часу нині покійна доцентка, кандидатка технічних наук Лєна Назарівна Кудрявцева, в описуваний період її батько Назар Львович Кудрявцев обіймав високу посаду в нашому місті. Вона повідала:
- Назар Львович часто їздив до Москви "вибивати" гроші для міста. Посередником у цій справі було Постійне представництво УРСР при Радміні СРСР. У цій установі він попросив грошей на хоча б асфальтування проспекту Сталіна. Там йому сказали, що таку проблему може вирішити тільки Берія. І дали телефон цієї всемогутньої людини. Тата мучили сумніви: невідомо, чим могла закінчитися ця розмова - виділенням грошей на реконструкцію проїжджої частини проспекту чи засланням до місць не надто віддалених за поганий стан його, тим паче такого, що носить ім'я Великого Вождя. Тато все ж наважився зателефонувати. Трубку зняв сам Берія. Назар Львович сказав, що він - голова Жданівського виконкому, і що в місті є проспект імені товариша Сталіна, але через відсутність коштів неможливо його заасфальтувати. Берія вимовив лише одне слово: "Добре", і негайно поклав слухавку. Тата охопило хвилювання. Що означало це "добре"? Залишалося тільки чекати. Важко передати, які емоції довелося пережити татові. Але через добу він дізнався про виділення нашому місту певної суми для асфальтування проспекту.
Читайте також: На честь кого наше місто назвали Маріуполь?
До речі, дуже довго це була єдина дорога з асфальтовим покриттям в історичній забудові міста. Було великим задоволенням промчати на велосипеді гладкою поверхнею проспекту імені Сталіна від початку до його кінця, вдихаючи свіже морське повітря...
Йосип Віссаріонович відійшов в інший світ, а його місце зайняв, як відомо, Микита Хрущов. Почекавши трохи, він засудив культ особистості, і злетіли з постаментів і величезні постаті вождя в довгополій шинелі, і його погруддя з маршальськими регаліями, а з ними і таблички в Маріуполі з написом "Пр. ім. Сталіна". Їхнє місце зайняли написи "Санаторний проспект"...
18 січня 1966 року першим секретарем Жданівського міськкому КПУ було обрано Володимира Михайловича Цибулька. Він завзято взявся за благоустрій міста. До переліку намічених ним робіт потрапив і Санаторний проспект. Там на той час асфальт, покладений стараннями Кудрявцева, зносився, крізь дірки на ньому визирала стара бруківка. Було виконано проєкт реконструкції проспекту, усю його довжину було розподілено між промисловими підприємствами і будівельними організаціями. І... все почалося з розкачки.
Читатйте також: Про що розповів старий план Маріуполя
Справи йшли мляво. Новому секретарю міськкому це не сподобалося. Ходила в народі чи то бувальщина, чи то легенда, як одного осіннього дощового дня Володимир Михайлович викликав на нараду керівників, причетних до реконструкції. Вони прибули в міськком на службових "Волгах". Щоб надто не замочити туфлі, швиденько проскочили мокрим тротуаром у будівлю. А назустріч до них спускався сходами кульгавий Цибулько. Він був у гумових чоботях... Цього разу нарада пройшла на ходу під рясним дощем, від місця, де зараз розташований готель "Турист", до судноремонтного заводу. Реконструкція після цього ще як пожвавилася. Коли вона завершилася, колишні шосе, потім вулиця, потім проспект перетворилися на Приморський бульвар.
Нагадаємо, раніше розповідали, як називали вулиці Маріуполя.
Фото з відкритих джерел
