Корінна жителька Маріуполя Марія розповіла про те, скільки часу від початку вторгнення їй довелось пробути в місті. Разом з нею була її сім'я, зокрема батьки, сестра, чоловік та маленька однорічна дитина.
Жили спершу у квартирі, а потім перебралися у підвал
Марія зазначила, що до 8 березня вона з сім'єю могла перебувати в оселі, попри те що над будинком постійно літала авіація. Єдиною надією у той важкий час для родини була молитва, однак уже 10 березня ворожа авіабомба впала у двір. Тоді родині довелось перебратись у підвал і жити в холоді. У квартирі ситуація була ще гірша.
- Тоді постраждало дуже багато будинків і загинуло багато людей, бо вони готували на вулиці. Вже не було газу, бо його 5 березня відключили. Нам було дуже холодно, діти постійно кричали. У нас не було жодної спокійної ночі. Діти постійно хотіли їсти, - розповідає жінка.
Про побутові умови та можливість евакуації
Марія говорить, що люди після атак мали готувати їжу на вулиці. А також шукали, де можна розпалити вогонь.
Перший час у сім'ї ще була змога робити запаси води. Її вони набирали у дитячому садочку, що був через дорогу. Проте потім і такої можливості не було, тому доводилось робити запаси з дощових опадів.
- Потім, коли йшов дощ або сніг - це було свято для мене, бо мої тоді ще не розуміли всього. Я з калюжі набирала воду, мої рідні спочатку не розуміли й вважали, що це бридко. А вже потім дякували, що я подумала про це, бо ця вода дуже стала в пригоді, - каже Марія.
У середині березня сім'ї запропонували евакуюватися з міста разом із іншими жителями, але вони відмовились, оскільки гадали, що скоро все припиниться.
- Я мала надію, що все буде не дуже масштабно - постріляють трохи і все. Але трапилося, як трапилося, - додає жінка.
Марія згадує, що на той час російські загарбники вже зайшли до міста й розповідали усім людям, мовляв, можете спати спокійно, ми більше не будемо стріляти. Втім, це була лише чергова брехня окупантів.
- Ми не витримали й вже 20 березня виїхали з міста.
Джерело - 24 канал.
