Наталя та її чоловік Антон жили в Маріуполі. У 2016 році одружилися та мріяли про дитину, однак завагітніти жінці не вдавалося. Незадовго до повномасштабного вторгнення вона почала лікування, щоб в березні 2022 року провести штучне запліднення. Однак ці плани трохи не зруйнувала війна.

Незважаючи на постійну небезпеку та шалені російські обстріли, родина залишилася в палаючому Маріуполі. У березні минулого року Антон отримав важкі поранення та загинув. Пізніше його сестрі та мамі вдалося евакуюватися за кордон, а Наталя залишилася на окупованій території. Загарбники видали їй свідоцтво про смерть чоловіка, а щоб встановити факт його загибелі в Україні, вдова звернулася до суду.

Пізніше Наталі зателефонували з медичного центру та повідомили, що строк зберігання біоматеріалів завершується. Жінка хотіла завершити лікування та провести операцію, щоб народити дитину. Однак у клініці їй відмовили. Щоб спробувати вирішити проблему на свою користь, жінка звернулася до Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ).

Як розповіла координаторка Маріупольської приймальні УГСПЛ Тетяна Самодерженкова, відмову провести операцію в клініці аргументували тим, що біоматеріал чоловіка має бути знищений у зв’язку з його смертю  - так було прописано в укладеному сторонами договорі.

"Щоб уникнути знищення біоматеріалу, я звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, щоб заборонити знищення матеріалу. Суд задовольнив мою заяву. Клініка не могла знищити біоматеріал померлого чоловіка Наталі. Я розуміла, що законом не передбачено можливість запліднення після смерті особи. Але у нас була згода чоловіка на запліднення, яку він особисто підписав. До того ж, подружжя звернулося до клініки, перебуваючи в шлюбі, що відповідало вимогам закону", — розповіла юристка.

Зі свого боку медзаклад жодним чином не перешкоджав справі. Однак була проблема в обґрунтуванні права Наталі провести запліднення.  Чинним українським законодавством регулюється тільки можливість здачі, кріоконсервації та зберігання репродуктивного матеріалу чоловіків. Окрім того, договорі про запліднення не міг припинити дію в разі смерті сторони договору. Тож саме на це Тетяна Самодерженкова посилалася в позивних вимогах, щоб зобов’язати клініку зберегти біоматеріал чоловіка. Рішення суду було винесене на користь Наталі, тож пізніше вона зможе провести запліднення.

"Я хотіла б звернути увагу на необхідність узаконити запліднення після смерті особи у разі наявності згоди сторін…. У суспільстві говорять про потребу здачі військовими біоматеріалів, проте через те, що це питання зараз неврегульоване, дружини загиблих військових можуть отримувати відмову в заплідненні", — підкреслила юристка.

Нагадаємо, раніше mrpl.city публікував  історію вдови захисника Маріуполя, яка 14 місяців чекала на тіло чоловіка.

Фото: ілюстративне/з відкритих джерел