«Служба – це певний виклик в моєму житті, який я прийняв і хочу пройти цей шлях достойно», – наголошує Василь Василюк.
Зовсім молодий парубок, родом з Хмельниччини, тепер він тут, серед степів Сходу, з теплом згадує свою домівку: «Файне містечко Славута. Воно знаходиться на Поліссі – мальовнича місцина, дуже багато озер та річок. Там своєрідно шумить ліс».
Читайте також: «Це було моє особисте рішення» - кулеметник Олександр Федор про службу в зоні АТО
Матір Василя вже 15 років живе за кордоном. І він міг би виїхати з України з початком війни, але такий варіант був зовсім не для нього. «Для мене Україна найкраща. Я тут народився, тому маю її оберігати і охороняти», – каже хлопчина.
У 2015-му році, в свої 19, він пішов на строкову службу в ДПСУ, адже мав гарний приклад – його брат служив у 72-й бригаді, де відзначився своєю сміливістю, за що і був нагороджений медаллю «За мужність» ІІІ ступеня.
Читайте також: День памяти защитников Донецкого аэропорта: Украина чествует «киборгов»
Побувши півроку строковиком, Василь підписав контракт з Держприкордонслужбою та вже два роки виконує завдання тут – в районі проведення операції Об’єднаних сил. Нині старший сержант – начальник гранатометного розрахунку. Щодня він у складі підрозділу пильнує мир та спокій на позиціях поблизу КПВВ «Гнутове». У разі суттєвого загострення обстановки в межах гуманітарного дорожнього коридору Новоазовськ - Маріуполь, воїн готовий дати відсіч російсько-терористичному агресору.
«Ворог не має пройти далі, ми мусимо його зупинити та якомога скоріше звільнити рідну землю від окупанта», – каже Василь Василюк.
Текст опублікований з дозволу автора.
