Наступний наш герой має всі якості справжнього чоловіка. Він благородний, високоморальний, самовідданий і чесний. Олександр Магдалиць вражає своєю шляхетністю і лицарською поведінкою. Він є самодостатньою людиною, за плечима якої великий життєвий досвід, а у серці – надія побудувати світле майбутнє.

Олександр народився в Маріуполі. Виростила його одна мама, яка виховувала Сашка на цікавих і повчальних сімейних історіях. Мати була військовою і звикла самотужки боротися з усіма життєвими труднощами. Вона працювала в науково-дослідницьких судах, пізніше – в пологовому будинку. Водночас піднімала одна сина. Олександра надихає приклад матері, завдяки якій він зрозумів, що у житті головне – наполегливість і бажання працювати. До речі, працювати хлопець почав у досить юному віці – з 13 років. Сашко отримав дві вищі освіти: юридичну та фінансову. Завдяки спеціальній програмі маріуполець скористався унікальною можливістю і почав працювати у виконкомі керівником відділу з охорони земель. Пів року він працював там.

У 2013 році, коли назрівав воєнний конфлікт, вирішив, що слід опанувати навички першої допомоги, тож разом із друзями пройшов навчання в Товаристві Червоного Хреста. Під час військових подій наш герой не зміг залишатися осторонь. 9 травня 2014 року почалися розстріли. Олександр пам’ятає, як відтягував поранених до машин «швидкої». Намагався допомагати від Червоного Хреста цивільним, які постраждали від воєнних дій. Бійцям часто допомагали просто від себе, адже хлопцям не вистачало найнеобхіднішого. Збирали і відвозили, що могли, аби ті були одягнені й не голодували. Згодом Олександр почав співпрацювати з Благодійним фондом «Карітас Маріуполь». Найбільше у нелегкий час рухатися вперед допомагала пам’ять про сім’ю.

Читайте також: Волонтерство и благотворительность. Как отличить благотворителя от мошенника

Однак Олександр допомагав не тільки людям. Завдяки його великому серцю і притаманній небайдужості до всього живого він неодноразово рятував братів наших менших. Зокрема, в одній із поїздок Сашко побачив собаку, якого контузило, і він доживав своє на позиції біля Широкиного. Хлопець виміняв Лакі на два пакети макаронів і відвіз у Маріуполь, де його врятувала група спеціалістів. Відтоді маріуполець часто привозив врятованих тварин з зони бойових дій, що посприяло створенню притулку для постраждалих тварин «Чіп і Дейл». Притулок існував завдяки коштам небайдужих українців і був закритий, коли прилаштували останнього мешканця. Для Олександра зустрічі з врятованими тваринами завжди приносили суцільну радість і були справжньою віддушиною.

Наразі Олександр працює лобістом благодійної організації «Карітас Маріуполь». Ця діяльність подобається маріупольцю, адже цілком відповідає його інтересам. Робота найчастіше спрямована на досягнення мети, це може бути ухвалення необхідного законопроекту або ж, навпаки, скасування якихось нормативно-правових актів. На відпочинок зовсім не вистачає часу, адже лобіювання вимагає постійного самовдосконалення. Зокрема, зараз Сашко намагається осягнути швидкочитання, тому взяв за правило читати нову книгу кожні 2 тижні. Також, оскільки дуже важливо навчитися стисло і швидко викладати власні думки, у нагоді став копірайтинг. У лобістів творчість перетинається з юриспруденцією. Головне – отримати згоду. Олександр пройшов курси з лобіювання у Олега Брагінського, який має школу на території колишнього СНД і в штатах.

Олександр дуже сподівається найближчим часом створити міцну сім’ю і стати гарним батьком. А поки що найкращим відпочинком вважає відвідування лазні зі справжніми однодумцями і заняття спортом. В людях найбільше цінує розум, самодостатність і добре серце. Також наш герой дуже любить Азовське море, яке завжди вражає своєю чарівністю і заспокоює від швидкого темпу життя.

Порада маріупольцям: «Йти до своєї мрії наполегливо! Не здаватися. Пам’ятайте, на все вистачить сил». 

Читайте також: Как начать закаляться и удивляться своему здоровью уже через пару месяцев: собственный пример