Поки головний маршал росії їздив Північною Кореєю, клянчив озброєння (начебто навіть виклянчив, але такий мотлох, що без сліз не глянеш) і проголошував вічну дружбу росіян і північнокорейців, мимоволі приходила думка: аналог КНДР уже з'явився на окупованому Донбасі.
І не треба далеко ходити чи їхати, щоб побачити, як виглядає паралельна реальність. Донбас перетворився на Північну Корею-2, і це не стало подивом для тих, хто не розучився мислити та аналізувати. А от ті, хто прокинувся від сну пропаганди "руського миру", здивовані: "Як так?"
Та легко!
Читайте також: Дозвіл на життя під прицілом: окупанти на Донбасі почали видавати людям спецпосвідки
Служити!
Отже, наприклад, Північна Корея – тотально воєнізована держава. Третина населення тут має уніформу, чоловіки служать в армії по 10 років, жінки по три роки. Півмільйона особового складу, четверта за кількістю армія у світі (після Китаю, Індії та США).
Досі Північна Корея з'ясовує стосунки з Південною з приводу демілітаризованої зони, 38-ї паралелі та взагалі всього того, що пов'язано з війною двох Корей 70-річної давності.
Погляньмо на "ЛДНР": по призову поки що рано бити на сполох, але відлов "мобіків", затихнувши рік тому, знову набирає обертів. Камуфляж скрізь: його носять дедалі більше людей, дедалі частіше відкриваються магазини (навіть у колись елітних торгових центрах).
Військові машини, що летять без правил дорогами, легко впізнаються: вони або без номерів, або з наклеєною на скло фізіономією якогось убієнного командира або з буквою Z.
Сувора мітка попереджає, що цей автомобіль їде без дотримання правил дорожнього руху, він ігноруватиме світлофори, підрізатиме, і у разі дорожнього конфлікту – екіпаж може і пальнути з автоматів. У 9 із 10 ДТП у Донецьку зазвичай беруть участь камуфляжники.
Військові займають дедалі більше простору на окупованих територіях. До Північної Кореї рукою подати.
Лідер з економії
Північнокорейські газети та телебачення не дадуть збрехати: людям не потрібно багато електрики, а ночами треба спати. Постійне освітлення є тільки у столиці країни Пхеньяні, в інших містах світло приходить до будинків та квартир за графіком.
На сході далекої від корейців України за графіком до квартир людей приходить вода. Вона навіть не питна, а ближче до технічної за своєю якістю, але з'являється вона раз на два дні (донедавна був один раз на три дні) на кілька годин.
Окупаційна влада плете сотні небилиць: мовляв, це Україна винна – чомусь не хоче подавати воду на захоплені в неї території Донбасу та Криму. Або росіянам треба терміново захопити ще й Слов'янськ - там знаходяться насоси та канал Сіверський Донець-Донбас, звідки здавна Донецька область брала воду. А ні, Слов'янськ можна не захоплювати, а провести водопровідні труби від річки Дон.
Появу води з Дону в кранах анонсували у квітні, травні, червні, відповідно, у липні... Є люди, які не бачили водопровідної води у себе з березня минулого року, вона зникла відразу після початку повномасштабної війни.
Людям не потрібно багато води, є дощі та озера – мабуть, вважають десь у "уряді". І напевно цитують мультфільм про Простоквашино: "Треба менше бруднитися, а деякі взагалі язиком вмиваються".
У в'язницю з приводу та без
Система покарань у Північній Кореї – це окремий розділ історії злочинів режиму.
Трудові табори чекають на будь-кого, хто завинив, причому зовсім незрозуміло – в чому полягають злочини в такій країні?
Грабувати нема кого, красти нема чого, вбивати нема кого та й нема за що, всі й так брати по нещастю…
У табори саджають за недостатню старанність у дні жалоби чи не стовідсоткову радість у дні народження Отця Нації та Великого Кормчого, за ненавмисний сон від перевтоми на партзборах, за пияцтво чи перегляд іноземних серіалів, телефонний дзвінок за кордон чи спробу втечі з країни, а також за несанкціонований вихід до Інтернету.
Так, за це запроторюють до трудових таборів, а то й саджають у в'язницю на тривалі тюремні терміни чи ведуть на розстріл. Часто за одного, хто провинився, в трудовий табір вирушає вся його родина.
Що ми маємо на окупованих територіях Донбасу?
Постійне вистеження шпигунів та диверсантів, доноси сусідів за необережні слова процвітає як торгівля морозивом у спекотний день. Виходи в інтернет поступово закриваються - сайти забороняються, і без VPN туди потрапити неможливо, тому йде полювання і на VPN. А спроба втекти або дуже дорого коштує, або викликає питання на "кордоні" щодо документів (якщо немає російського паспорта, то люди готуються до довгих та стомлюючих "співбесід" із ФСБ-шниками на кордоні).
Читайте також: В окупованому Маріуполі можна "купити раба"
Новини, новини… на одну тематику
Телевізійні новини в "ЛДНР" діляться на два типи: у "республіках" все добре і скоро буде ще краще, в Україні все погано і скоро буде ще гірше.
Щоправда, останнім часом телеглядачі, які нарешті співвіднесли сюжети з новин із навколишнью реальністю, почали обурюватися: виявляється, у телевізорі все виглядає набагато краще, ніж насправді.
У телевізорі "ДНР" процвітає, тут працюють заводи, будуються будинки та веселі рум'яні діти навчаються у школах на одні п'ятірки. Насправді заводи практично повністю розпиляли на метал разом із шахтами, жодного нового будинку в Донецьку за майже десять років не збудовано, а вести дітей до шкіл 1 вересня батьки відмовляються категорично, оскільки обстріли – раз, і школи до прийому дітей вперше за два роки не готові – два.
У Північній Кореї іноді навіть весело. Після того, як блакитні екрани країни в 2014 році на повному серйозі повідомили про політ 17-річного космонавта на Сонце, який впорався туди й назад за 18 годин, а ще й привіз зразки сонячних плям (хоч би що це означало) стало ясно, що реальність у країні не лише паралельна, а ще й перпендикулярна здоровому глузду. До речі, космонавт мандрував уночі, що дозволило йому уникнути сонячних опіків. І все це видало в ефір Державне інформаційне агентство Північної Кореї.
У "ДНР" новинний порядок денний формують "державні органи" або провладні блогери, які зображують голос народу (під мудрим наглядом, звичайно ж, тих самих державних, прости господи, органів). До посадки космонавтів "ДНР" на Сонці залишилося 3, 2, 1…
Заборона на все і вся
У Північній Кореї будь-яка згадка Заходу у позитивному контексті викликає жах та засідання "розстрільної трійки". Будь-яка згадка України в окупації викликає якщо не страх, то підозри і доноси, що вже згадувалися.
Втім, у росії зараз приблизно так само: жовто-блакитна лавочка у дворі, сині джинси з футболкою канаркового кольору, іграшкова овечка у вінку, книжка українською мовою на далекій полиці в книгарні – все це діє на шовіністське божевілля, що перейнялося російською шовіністикою. У Кореї за джинси можуть розстріляти, у "ДНР" за синьо-жовтий костюм можна й у диверсанти потрапити. Безумство - таке безумство.
Закриті кордони теж є – інакше, ніж через росію, з анклаву "ЛДНР" не виїхати вже три роки.
Поклоніння якимось неживим особам теж має місце, щоправда, особи дивляться з бігбордів над дорогами і їх можна не помічати.
Телебачення контролюється (ніяких інакодумних каналів!), Інтернет теж, місцевий телефонний зв'язок, судячи з якості, або прослуховується, або "великі фахівці" не змогли його налагодити.
Немає авіа- та залізничного сполучення навіть із "великою росією". Немає нічого, крім перспективи все більше і більше бути схожим на Північну Корею. А масове завезення "іноземних фахівців" азійської зовнішності для ремонту доріг робить цю перспективу дедалі ближчою і реальнішою.
Читайте також: Ані слова, ані півслова: в окупованому Донецьку чогось із тривогою чекають
