Конфлікт у колективі драмтеатру: чи почують акторів Маріуполя?

Нещодавно ми опублікували статтю, присвячену проблемам колективу Донецького академічного обласного драматичного театру (м.Маріуполь).

Попри прохання акторів, яким вдалося виїхати з Маріуполя, щоб їхнім керівником не була пані Людмила Колосович, все ж сама вона почала управління театром. Перед сайтом mrpl.city та нашою журналісткою Ольгою Демідко, яку вона назвала "ватою", пані Колосович так і не вибачилась. Але за цей час встигла дати декілька інтерв'ю щодо своєї посади і подальших планів. Ми вирішили ознайомитися з цими інтерв'ю і розпитати акторів, як наразі відбувається співпраця між ними та призначеною в.о. директора-художнього керівника Донецького академічного обласного драматичного театру (м.Маріуполь).

У першому інтерв'ю, яке Людмила Колосович дала офіційному каналу Ужгорода "Суспільне Закарпаття", вона одразу ж називає себе "директором театру, в якого немає будівлі...". Чи правомірно називати себе директором, якщо у неї наразі все ж зовсім інша посада?

В іншому своєму інтерв'ю, що вона давала інтернет-виданню "Театральна риболовля", Колосович наголосила, що під час бомбардування маріупольського театру ніхто з акторів не постраждав... Але всьому колективу відомо, що був поранений Сергій Забогонський, а його дружину Євгенію, яка працювала в театрі художником з освітлення, контузило. Також зі співробітників театру постраждала репетиторка з техніки мови Наталя Гончарова. Вона отримала серйозне поранення обох ніг.

Театр було зруйновано 16 березня, пройшло два місяці, але у пані Колосович й досі немає жодних відомостей про стан своїх працівників... Кореспондент "Театральної риболовлі" спитав, чи чула пані Колосович про заяву Міністра культури Італії Даріо Франческіні, що "Італія готова відбудувати театр у Маріуполі". Адже дійсно Міністр культури Італії наголосив, що Кабінет Міністрів схвалив його пропозицію запропонувати Україні ресурси та засоби для якнайшвидшого відновлення маріупольського театру.

"Театри всіх країн належать до всього людства світової спадщини", - підкреслив Даріо Франческіні.

Колосович відповіла, що вона про це чула. Але, на те, що зараз потрібно колективу найбільше, відповіла - бойлери і ліжка... Проте все ж для відновлення роботи театру цього замало. Складається враження, що у пані Колосович ще відсутнє справжнє розуміння, як відновити роботу театру, що втратив будівлю і наразі немає достатньої кількості спеціалістів. Чому не звернутися до країни, яка готова допомогти досить суттєво, залишається питанням.

Між акторами і Колосович так і не досягнуто компромісу. За словами маріупольської актриси Анастасії Мусатенко, новопризначена в.о. директора-художнього керівника "навіть жодного разу не спробувала з нами поговорити по-людськи, запропонувати миритися-любитися". Через відсутність взаєморозуміння між пані Колосович і колективом, актори були вимушені підготувати електронні звернення і відправити їх до Міністерства культури та інформаційної політики України і області, в яких закликали звернути увагу на їхні проблеми і змінити керівника задля збереження маріупольського театру і його майбутнього розвитку.

Водночас колектив театру, якому вдалося виїхати, отримав відомості про своїх колег, які залишилися в Маріуполі. Вони стурбовані долею всіх артистів, які залишились в окупованому місті. Колишній директор-художній керівник театру Володимир Кожевніков, головний бухгалтер Світлана Арабаджи, головний художник лауреат премії імені В. Клеха Світлана Канн наразі перебувають в Маріуполі, що підтверджує колективна світлина, зроблена 9 травня 2022 року.

Чому керівництво не виїхало - невідомо. Вдалося знайти лише інтерв'ю провідної майстрині сцени Наталі Атрощенкової, яка розповіла російському інтернет-виданню, що у неї була можливість виїхати до Москви, до сина, але вона вирішила залишитись з сестрою у рідному місті.

Також вона висловила надію, що "театру нарешті повернуть честь - орден Знак Пошани, який було вручено колективу у 1978 році". Актриса сподівається, що робота театру буде відновлена в Маріуполі і цей орден знову вручить колективу окупаційна влада.

Актори, які виїхали вважають, що кожний співробітник маріупольського театру вже зробив свій вибір і наразі найбільше схвильовані подальшою долею Донецького академічного обласного драматичного театру (м. Маріуполь), абсолютна більшість акторів якого хочуть працювати в Україні і зберегти рідний колектив, але під керівництвом іншої людини. Кожен з них дуже сподіваються, що все ж таки їх почують.

Автор: Ольга Демідко.