Ранок. Кукурікання півника. Звук бабусиних кроків та металевий лязкіт відра. Глиняний горщик з білими доріжками молока. Духмяні пиріжки з рум’яними яблуками. На підлозі - плетена доріжка... Про це я пишу у своєму блозі.
Коли я була маленькою, все було просто. Було місто. В ньому продавалися продукти. Вибір продуктів був невеликий. Але вони вважалися нормальними. Хоч іноді хтось жалівся, що в ковбасі замість м’яса папір (не знали вони, що папір – найгуманніше, що може бути в ковбасі). Але все одно, смак сосисок з дитинства неповторний.
А ще було село. І там їжа була найсмачніша. Бабусі мали і корівку, і свинок, і курей, і великий город. Там можна було влітку зірвати огірки з пухирцями, червоні, налиті сонцем томати, ніжну зелену цибульку або начистити собі солоденького гороху. Зранку прокинешся - і біжиш дивитися, скільки яєчок знесли курочки. По дорозі випиваєш кринку ще теплого молока з-під корови. А потім кладеш два пиріжки в кишеню, для себе і для друга - і давай на велику ганяти, поки сонце не сяде.
Для більшості людей бабуся в хусточці – це символ якісної їжі, гарантія смаку та натуральності. Мабуть, тому ми зараз з задоволенням купуємо біля метро і яєчка, і сир, і молочко. Нам здається, що ці милі, усміхнені бабусі – найвищий орган сертифікації натурального продукту. Вони протягують до нас свої товари, та й кажуть – бери, це домашнє. І ми їм віримо, бо бабуся – це святе. Іноді, все ж сумніваючись, запитуємо: «А дітям таке можна?» - «Можна, можна! Я ж своїх дітей та онуків годую тим самим».
Ви думаєте, я це пишу, бо бачила це по телевізору чи хтось розповів? Ні! Це я пишу зі свого досвіду. Досвіду матусі з двома дітьми.
Раніше ми мали можливість кожні вихідні їздити з дітьми в село, купувати там продукти, спілкуватися з місцевими та дивитися, що вони самі купують. Серед розкладених місцевих товарів можна було легко знайти столики з недорогим китайським одягом, взуттям, сумками. Поруч сільські знаряддя праці – лопати, сапи. А трохи далі – добрива для гарного росту рослин. Це такі яскраві та блискучі пакетики з назвами «Ускорішка» або «Величко». Звісно, це не справжні назви. Я змінила їх, але сенс залишився. Ми знаємо, що найкращі добрива натуральні. В тій кількості, якій дає природа. Це компост, закладений з любов’ю. І цього добра могло б вистачати в селі. То чому ж ті яскраві пакетики з хімією мають популярність серед місцевих? І в цьому місці я провалилася у свої думки. Не один раз чула, що є два різних види продукції з села – для себе та на продаж. Для першого – головне натуральність, відсутність хімії, а для другого – швидкий зріст та розмір побільше.
Отакої! Як після цього купувати овочі та іншу продукцію від селян? Це ж просто як кота в мішку!
Читайте також: Экология против красоты и тепла: в Мариуполе запускают предприятие по переработке мусора
Що я зробила?
Перше, зменшила кількість покупок та зорієнтувалася на монопродуктах. Наприклад, молоко. Купуючи його, я можу використати в чистому вигляді, додати до чогось (наприклад, у тісто) або зробити з нього йогурт, додавши потім варення або меду. Годуючи дітей таким йогуртом, я розумію, з якого це молока та варення продукт. Але для повної картини мені важливо знати не тільки, де я купила це молоко (на ринку або в магазині), а й історію виникнення цього продукту. Де живе корівка, від якої молоко? Чим харчується? Чи пасеться під сонцем на вигулі? Чим її лікують, якщо вона захворіла? Як її доять? Як молочко потрапляє до місця, де його розливають та пакують? Саме тому переходимо до наступного пункту.
Друге, я почала вивчати сучасні тенденції якісних натуральних продуктів. Напис «еко», «біо», «натур» – сумнівна гарантія якості, якщо нічим не підкріплена. Тому орієнтуємося на органічну сертифіковану продукцію.
Органічна продукція – це продукція, отримана в результаті сертифікованого органічного виробництва з використанням речовин та процесів лише природного походження і нешкідливих методів переробки, які гарантують збереження органічної цілісності та поживних якостей продукту на всіх етапах виробничого процесу.
Органічне виробництво базується на принципах здоров’я, екології, справедливості, турботи. Це все про взаємодію людей та довкілля, про захист інтересів майбутніх поколінь. Це коли людина щось вирощує, але при цьому не отруює навколишнє середовище – дбає і про ґрунт, і про рослини, і про тварин. І тим самим дбає про себе та своїх дітей. Бо ми живемо не у своїй квартирі, не в будинку. Ми живемо в екосистемі. Все взаємозв’язано.
Читайте також: Точка G у сортуванні сміття
Де можна взяти органічні продукти?
1. Виростити самому
Якщо ви маєте землю, навіть невеличку ділянку, то можете самі вирощувати овочі та фрукти. Також не забуваємо про всі етапи вирощування: насіння (органічне, без ГМО, не оброблене), чиста земля (по стандартах не менш 3-х років не оброблена шкідливою хімією), добрива, захист від шкідників. Ви можете вирощувати для себе, для друзів. Ви самі контролюєте його якість та кількість продукції. А ще, ви даруєте своїм рослинам любов, вони ж, вдячні, навзаєм дають гармонійний врожай. Бонусом, працюючи в ґрунті, ви отримуєте особливу енергію від Землі. Таким чином можна виростити продукцію за методами органічного виробництва. Навчатися цього можна в клубах органічного землеробства. Але таку продукцію краще називати власною, домашньою. Називати її органічною не можна. Бо статус “органік” має підтвердити сертифікаційний орган.
2. Придбати органічну продукцію напряму від фермера
Зараз я говорю не про звичайну ферму, а органічну. Чим вони відрізняються? Органічний фермер не просто турбується про прибуток, кількість та зовнішній вигляд, а й про якість продукції, про стан землі, здоров’я рослин та тварин. Пам’ятаєте, вище писала про принципи органічного виробництва? Органічна продукція завжди натуральна, а ось натуральна не завжди органічна. У фермера є сертифікат, і він вам його з радістю покаже. Переваги – познайомившись особисто з фермером, ви маєте можливість стати не тільки клієнтом, а й другом. Ви можете бачити на власні очі, як він вирощує рослини, або в яких умовах живуть тварини, чим харчуються, де пасуться. Бонус – на вихідні можете запланувати поїздку за місто, провести час з сім’єю на природі, порибалити, смачно поїсти та закупити продукти на деякий термін. На «Зеленій школі» слухала лекцію Олени Березовської. Вона нещодавно приїхала з подорожі, де мала можливість подивитися як працюють органічні ферми у Швейцарії або Франції. За кожною з них стоїть особистість, історія створення, навіть легенда. Кожна ферма має свій магазин, де можна купити продукцію. Так з’являється культура споживання фермерського продукту. Було б добре, щоб у нас в Україні було достатньо таких місць!
Читайте також: «Мусорный туризм» в Швейцарии: почему это важно для Мариуполя?
3. Купити в мережах супермаркетів, спеціалізованих магазинах або на виставках вашого міста
Органічна продукція має своє обов’язкове маркування – спеціальний знак «Євролисток» або ««Euroleaf». Під логотипом повинна бути інформація про країну походження. Цей знак розроблено в ЄС.
Також вже розроблено український державний логотип органічної продукції. Цей логотип розробила дизайнер-графік Поліна Макарова. Жовте коло означає сонце, блакитне – воду, у поєднанні вони дають нове життя – листок.
Читайте також: Современные технологии и экология: в Мариуполе стартовал конкурс «зеленых» видеоблогеров
Уявіть собі, на території України зосереджена десята частина всіх чорноземів світу. Від загальної території України це 45%. Наша країна має великий потенціал для розвитку органічного виробництва.
Зараз все тільки починається. Ми, як споживачі, вибираючи той чи інший продукт, голосуємо за нього своїм вибором, своїми грошима. Тому робимо свідомий вибір, слідкуємо за маркуванням, або знайомимося з фермерами напряму. Здоров’я вам та вашим родинам!
Текст опублікований з дозволу автора з сайту www.mariannaboyko.com
