Якби якийсь кмітливий журналіст захотів про мене написати гучну статтю з «вау-ефектом» та кричущим шоковим заголовком, то я б запропонувала такий: “Історія про жінку, яка вивчилася на телеведучу й почала збирати сміття в себе на балконі”. Впевнена, що охочих прочитати було б значно більше. Але не впевнена, що люди би зрозуміли, про що йде мова. Про це я пишу у своєму блозі.
Я планувала бути телеведучою, перед цим працювала на радіо. А потім пішла вчитися в Інтершколу. На телеведучу. В той саме час в нашій країні почався Майдан. В перший день трагічних подій я їхала на машині й дивувалася великої кількості чоловіків у формі. А потім, коли події стрімко розвивалися, 16 січня 2014 року влада прийняла закони, які увійшли в історію як “диктаторські”. Вони були прийняті з грубим порушенням регламенту і значно обмежували права громадян. Кожен раз, їдучи ввечері на заняття, я думала про те, чи буде у нас в країні взагалі журналістика, чи будуть люди мати можливість відкрито розповідати правду у своїх репортажах. В голові лунали думки, нащо тоді навчатися, щоб одного разу читати новини з листочка, з якими я не згодна? Мені було лячно за людей, країну і за свободу слова. Бути “говорящою головою” зовсім не хотілося. І в той момент щось в мене перемкнулося, клацнуло. Я пообіцяла собі, що буду розповідати про те, у що я дійсно вірю. Що не буду зраджувати себе, як людину і як журналіста.
Читайте також: проект #Непластик: о проблеме мусора и загрязнении окружающей среды пластиком в Мариуполе
Пошук своєї теми, своєї ніші тривав два роки. 15 січня 2016 року, після новорічних свят я знайшла свою тему у своєму смітнику. Так! Це тема екопобуту – звичайного сучасного життя з елементами дбайливого відношення до довкілля. І вона стала моєю місією. Я стала екоблогером, почала розповідати про свій досвід, проводити різні лекції, зустрічі, давати інтерв’ю для ЗМІ та проводити свої прямі радіоефіри. Проект “104 дні без поліетилену”.
Життя не стоїть на місці. Після першого експерименту наша сім’я пішла далі. І вирішила на собі перевірити та зрозуміти, як сміття впливає на наше життя. І для цього ми три місяці його не викидали в контейнери.
Як це можливо? Для більшого розуміння я пропоную вам зараз закрити очі та уявити свій пакет зі сміттям за один день. Тепер уявіть собі 90 таких пакетів. І останнє, уявіть собі, що вони стоять у вас на балконі. Уявили? Але я ж екоблогерка, а не самогубець. Щоб такого на балконі не було, я заздалегідь розробила свою систему сортування сміття. Вона проста. Не скажу, що вона єдино правильна або ідеальна. Вона спрощена. Вам навіть не потрібно глибоко вивчати маркування на упакуванні.
Читайте також: Мариупольцы поддержали идею отказа от пластиковых пакетов
Все своє сміття (відходи) я умовно поділяю на три частини:
1) органічне (створене природою);
2) неорганічне, що можна здати на перероблення;
3) неорганічне, що не можна здати на перероблення.
Органічні відходи я розділяю на дві категорії: рослинні та тваринні. Перше я збираю і компостую на балконі, потім перевожу на дачу. Тваринне заморожую у морозильнику, потім при нагоді відвожу до безпритульних тварин. Про компост я також пишу.
Неорганічні відходи, що переробляються. Ця фракція дуже цінна, бо її можна не тільки здати, а й отримати гроші. Гроші маленькі, але приємні. Для того щоб правильно збирати та здавати таку вторсировину, потрібно спочатку знайти найближчий пункт прийому. Найближчій до вашого будинку. Або до роботи. Якщо у вас є автівка - можете спланувати і завезти по дорозі свою вторсировину.
Повторю ще раз, що в нашій країні поки що немає єдиної системи приймання вторсировини. Тому в будь-якому місті, навіть в різних районах, може бути все по-різному.
Пропоную вам таку послідовність (від простого до складного):
– знайти найближчі сітки для сортування (можуть бути біля вашого будинку) та скинути туди свої неорганічні відходи;
– знайти найближчий пункт приймання вторсировини (на вихідних, прогулюючись вулицями, уважно роздивляйтеся - та обов’язково побачите);
– знайти пункт на мапі;
– головне – уникайте зайвого сміття вже під час купівлі, відмовляйтеся від зайвих товарів та зайвого упакування. Це зекономить вам гроші, а довкіллю – чистоту.
Читайте також: Мариупольцы устроили себе «газовую атаку». Чиновники спорят, как навести порядок
Що саме ми здаємо: скло, пластикові пляшки (різнокольорові, але прозорі) від напоїв та кришки, металеві бляшанки, папір. Пластик, скло та бляшанки ми миємо. Ще можна здавати поліетиленові пакетики. Але ми їх уникаємо. Або використовуємо на потреби нашого собаки під час прогулянки вулицею.
Неорганічні відходи, що не переробляються. Це категорія найбільше шкідлива. Це білі непрозорі пляшки, стаканчики від йогуртів, заводське упакування від цукру, круп, цінники, наліпки, фольга, різні пластикові пляшки від побутової хімії, одноразовий посуд, коробочки з переробленого паперу від яєць. (Увага! Ситуація по категоріях вторсировини, що приймається від населення, може змінюватися.)
Все, що можна віднести до цієї категорії, я максимально зменшила, задалегідь аналізуючи свої покупки.
Головна мета експерименту була саме Zero Waste Ukraine, тобто - нуль відходів в реаліях України в сучасному житті середньостатистичної родини. Нам потрібно було прожити так, щоб протягом трьох місяців від нашої діяльності, нашого життя не залишилося нічого. Нуль. Нуль відходів від чотирьох людей протягом трьох місяців.
І в нас це не вийшло…
Але вийшов теж непоганий результат!
Результати експерименту в цифрах:
– 1-й місяць – 0,55 кг;
– 2-й місяць – 1,5 кг;
– 3-й місяць – 1,1 кг.
Разом за три місяці: 3,15 кг. За один день – 0, 035 кг.
Для порівняння. Середньостатистична сім’я з 4 людей в день викидає на смітник приблизно 2 кг побутових відходів.
Читайте також: Мариупольцев учат культуре правильной сортировки мусора
Наша сім’я своїми зусиллями, без рішень влади, без страху перед штрафами, без впливу когось іншого зменшила цю цифру майже в 60 разів. Тим самим ми зменшили об’єм полігону для сміття.
Текст опублікований з дозволу автора з сайту mariannaboyko.com
