Зима-2024 запам'ятається окупованому Донецьку надовго. І це будуть гіркі спогади.

У ці зимові місяці донеччани сьорбнули лиха сповна, і мова навіть не про обстріли, до яких звикли за десять років. А про такі прості переваги цивілізації, як вода з крану.

Читайте також: Донбас вхурделило: негода перетворила регіон на суцільну катастрофу

Добре, що є сніг

Мешканці колишньої шахтарської столиці, обласного центру, міста-мільйонника збирають та топлять сніг, щоб у їхніх квартирах була хоч якась вода.

Ще раз: у двадцять першому столітті у центрі Європи мешканці упорядкованих, за документами, багатоповерхових будинків, збирають сніг, щоби натопити води для санітарних потреб.

Донецьк ніколи не відрізнявся багатоводдям, Донбас взагалі досить посушливий регіон – ось такий тут клімат та рельєф. До найближчої річки далеко, тому й був збудований канал Сіверський Донець – Донбас, який живив мешканців досить довго, мало ламався та рідко пересихав.

З 2014 року і початку окупації цієї частини Донбасу канал почав пересихати та ламатися регулярно. Зрозуміло: поряд йшли бойові дії, снаряди та уламки руйнували його щодня, але якимось дивом канал продовжував живити мешканців уже окупованого Донецька.

Питання про те, як канал СДД, перебуваючи на підконтрольній Україні території, забезпечував водою мешканців непідконтрольної, висів у повітрі і не надто роздмухувався.

Зрештою, в окупованих містах та селах залишалися громадяни України, і залишати їх ще й без води було і негуманно, і жорстоко, і безглуздо. Хоча б через те, що, за чутками, за воду окупований Донецьк таки платив компанії «Вода Донбасу» (Україна). Розповідали байки про передачу грошей за воду в мішках, монетками, на якомусь мості…

Загалом міські міфи плодилися, а вода в кранах була. Щоправда, трішки не тієї якості, що раніше – фільтрувальні станції під обстріл так само потрапляли майже щотижня, а долю інших очисних споруд не знав ніхто.

Все змінилося у лютому 2022 року.

Загадковим чином агресія росії у бік України призвела до того, що канал Сіверський Донець – Донбас перестав постачати воду у бік окупованих територій. Без пояснення причин.

Знову з'явилися чутки, що оскільки кінцева точка каналу була в Маріуполі (вода текла з півночі на південь Донецької області, з боку Слов'янська до Маріуполя), то вийшло як у поганому анекдоті: немає Маріуполя – немає води. Як тільки у травні 2022-го місто було остаточно захоплене, так і Донецьк почав зневоднюватися.

Читайте також: Місто готове стати столицею "білих блукачів", або Замальовка із холодного Донецька

Заселена пустеля

Окупаційна влада, звісно, зробила те, що вміють найкраще – зобразили бурхливу діяльність. В інтернеті замайоріли фотографії якихось труб у полях, які пояснювалися як «будівництво водоводу з річки Дон».

Водовід будувався нешвидко, кілька разів переносилися терміни його здачі – і ось урочисто оголосили – запускаємо! Щоправда, одразу попередили, мовляв, все одно всі потреби у воді Донецька з передмістями ця конструкція не покриє, хіба що п'яту частину. Але радіти належало й цьому.

Питання, чому не можна було за роки окупації побудувати водовід з того ж Дону для покриття хоча б половини водної потреби Донецька та Ко, також висів у повітрі і особливо не роздмухувався. Запитувати крамольне місцеві боялися, а немісцевим воно сто років не треба було.

Водовід запрацював, і вода в кранах донеччан почала з'являтися не один раз на три дні, а один раз на два дні. І то не у всіх і не завжди, але то вже дрібниці.

Ширгання людей по підвалах будинків з баклажками вже не викликало подиву: всі знають, що в підвалах виведені крани-врізки і там можна набрати технічної водички. А на поверхи вона не підіймається, тому що насосів немає/зламалися/немає електрики/яке ваше діло? (потрібне підкреслити).

Влітку ще було терпимо, взимку все зламалося і зникло. Вода випарувалася, добігаючи лише до обраних чи везунчиків, а на всі питання у ЖЕКах та водоканалі відповідали… нічого.

У буквальному значенні нічого не відповідали: посилали прямим текстом…. до путіна, кидали чи не знімали слухавки, насміхалися, запевняючи, що за їхніми даними, вода йде, а мешканці брешуть.

Раптом виявилося, що можна просто нічого не говорити і не пояснювати, можна лаятись матом телефоном і вправлятися в дотепності – і нічого за це не буде.

Поки не випав сніг, народ реально вив у соціальних мережах, "посилання" путіну десятками різноманітних фраз, цитувати які не дозволяє виховання та Кримінальний кодекс.

Читайте також: Доки брали Мар'їнку - залишились без яєць: Донецьк став абсурдним замерзлим пеклом

Пафос завжди вигідніший

Сніг випав – полегшало, і народ пішов згрібати сніг у відра, щоб зробити з нього воду.

Тим часом:

- на виставці у ВДНГ у Москві з'явився стенд «ДНР» з перспективним планом «розвитку» окупованих територій;

- у Донецьку пройшов «кубок ДНР» з кіберспорту;

- Бєлгород почав випускати світле «Донбаське пиво»;

- до Донецького коледжу культури та мистецтв передали музичні інструменти на 3,7 млн рублів – гітари, бас-гітари, баяни, балалайки, домри та ін.

Видати донеччанам балалайки замість води, витратити 3 мільйони на домри замість ремонту водоводів – це така донецька реальність, яку не вивозять навіть найбільші русофіли. Тому що літньому русофілу важко затягнути баклажку з водою на п'ятий поверх своєї хрущовки, а молодий он, на кубок з кіберспорту заробляє, йому ніколи.

«Донбаське пиво», безперечно, має залити гіркоту та убити геть спогади, як за «бандерівської України» вода в крані була цілодобово. І в ЖЕКу не посилали так нахабно, мали якесь уявлення про рамки пристойності.

Донеччани вже не приховують подиву: купа виділених росією грошей йде явно кудись не туди і не на те. Жителі Липецька, Подільська, Владивостока та інших замерзаючих міст «великої Росії» поділяють їхнє здивування та поминають запуск ракети на Місяць замість глобального ремонту мереж ЖКГ.

Що ж, хто там хотів жити у росії? Отримайте та не плачте.

Читайте також:  Війна не проблема: ціни на квартири в окупованому Донецьку побили рекорд