Я сиджу вдома у теплому спортивному костюмі та накинутій зверху куртці. Іноді прикладаю руки до ноутбука - з його правого боку віє теплом, і я грію пальці в цьому слабкому струмені теплого повітря. На кухні щосили шпарить духовка з відкритими дверцятами, поставлена на максимальну потужність. Кішка не вилазить з-під теплого пледа.

Читайте також: Фальшиве свято: як в окупованому Донецьку відзначали "день возз'єднання"

Я у центрі Донецька, у кінці жовтня 2023 року. У моєму крані немає води – сьогодні «водний день» не мого району. У радіаторах немає води, немає тепла – і не лише в мене. Пару разів зникало світло, але ненадовго - думаю, сусіди дружно включали обігрівачі і наша стара проводка швиденько вмирала, щоб не спалахнути наприкінці полум'ям розміром з будинок. Не забувши випалити десь на стіні вогняними літерами: «Так жити не можна».

Опалювальний сезон - він іде, звичайно. Десь іде -  у «Телеграмі» он пишуть щасливчики, що в них тепло. А в їхньому сусідньому будинку – ні. Іноді два під'їзди одного багатоквартирника зустрічаються у чаті та намагаються з'ясувати, як це можна – подавати тепло квадратно-гніздовим способом? Чому у квартирах №№ 3, 4, 17 та 48 батареї теплі, а у всіх інших – ні?

У телевізорі наприкінці вересня сказали, що підготовку до опалювального сезону в «днр» практично завершено. Ведуча на цих словах усміхнулася – ми думали, по-доброму, а вона, швидше за все, як каже моя дитсадкова дитина, «проржала з нас». Ну як можна завершити те, що й не починали до ладу? Хоча ні, розкопали труби по всіх містах, причому ще у травні. У липні з ям потяглися перші паростки, нині там уже зарості амброзії та кленів-самосадів. І тепло від цього лише на душі – ми, донеччани, любимо зелень. У нас навіть Донецьк був колись найзеленішим промисловим містом у світі.

А тілу не тепло. До батарей страшно доторкнутися – крижаний холод. При цьому на вулиці +10 і навіть іноді +15. Ми виходимо надвір погрітися, бо вдома руки замерзають так, що неможливо ними щось робити. Сусіди кажуть, згадали стародавній звичай гріти цеглу та класти її у ноги, щоб зігрітися. Гріють цеглини на газових плитках. Знімають цей акт на айфони. Сюрреалізм, Кафка відпочиває!

Читайте також: Грошей немає, зв'язку немає, щастя теж не бачити: Донецьк уже рік «у Росії», але…

Якщо серйозно, то опалювальний сезон у Донецьку провалився остаточно. У системах опалення немає води – народ зливає її, бо води немає у кранах. Деякі райони не бачили воду у кранах із березня минулого року. Вже народилися діти, які не знають, що це таке – вода, яка тече з крана. Вони знають воду, що тече з баклажки, з бака, відра або з неба. Набрати - нагріти - помитися - вилити в бачок унітазу - змити.

Я, наприклад, вважаю це великим досягненням «Донецької народної республіки» та росії разом узятих. Ще якихось десять років тому ми таких схем не знали. Проблеми з опаленням, звичайно, були й з водою, і з електрикою. Але вони якось вирішувалися – ми дзвонили до служб, приїжджала аварійка, майстри спритно щось відкручували-приварювали – і опля! світло світить, вода ллється, радіатор випромінює тепло.

Зараз дзвонити марно – у службах просто не беруть слухавку. А якщо беруть, то кажуть лише дві фрази: «Ми не знаємо» та «У нас все гаразд, теплоносій подано, дзвоніть у ЖЕК». Як же подано, кричиш ти, якщо труба котельні не димить, тобто вона не працює. «До побачення», - холодно кажуть у службі та дають відбій.

Тремтять від холоду у всіх дев'яти районах Донецька – від небезпечного по обстрілу Петровського до тихого Пролетарського. Тобто, справа не в неможливості відремонтувати щось через загрозу обстрілу, а щось інше.

Читаю повідомлення за вересень: «У Донецьку продовжуються роботи з підготовки до майбутнього опалювального сезону. У п'яти районах міста (Будьонівський, Ворошиловський, Калінінський, Ленінський, Пролетарський) заходи щодо підготовки об'єктів життєзабезпечення виконуються за допомогою бригад шефа-регіону м. Москви, що дозволяє здійснювати роботи відповідно до затвердженого графіка. У чотирьох районах міста (Київський, Кіровський, Куйбишевський, Петровський) існує проблема з подачею теплоносія до 103 будинків, що знаходяться в безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення. Одним із негативних факторів є нестача співробітників підприємств. Підготовка до опалювального сезону проводиться в умовах нестачі води для промивання та заповнення системи центрального опалення…»

Колись у минулому житті довелося мені почути від когось, що москвичі – люди, як би пом'якше сказати, не дуже обов'язкові. Можуть пообіцяти – і не зробити, домовитись про зустріч – і не прийти. Можуть згадати про зустріч чи обіцянку за пару-трійку днів… і все одно нічого не зробити. Здається, з Донецьком так і сталося: пообіцяли допомогти – і не так, щоб допомогли, але краще б не допомагали. Ах так, у нас же нестача співробітників підприємств! Дозвольте поцікавитись, а що так? А ви всіх тепловиків, слюсарів, монтерів, будівельників, шахтарів, водіїв та іншу «гвардію праці» ще минулого року відправили в окопи? А хто залишився міста ремонтувати? «Іноземні фахівці» з Москви та Середньої Азії? Ну дякую, навіки не забудемо доброту твою, шеф-регіон Москва, щоб тобі пусто було…

Я перебираюсь до кішки під плед. Ніс замерз остаточно і живе своїм окремим життям. Зледенілий диск ноутбука починає невдоволено дзижчати. Кухонна духовка продовжує шпарити, але вона не може відігріти промерзлу двокімнатну квартиру в «хрущовці». Це осінь у Донецьку. Про те, якою буде зима, ми намагаємося не думати.

Читайте також: Повернулися «на всю голову» - нових «громадян» з Донбасу в росії ніхто не чекав