Ще не встиг осісти пил та попіл на руїнах "звільненої" російськими загарбниками Авдіївки, як з усіх щілин повилазили "ждуни", які на фоні рознесених вщент і спалених будинків дякують окупантам за те, що принесли "русскій мір". А вже за декілька днів в Авдіївку припхалися представники "рабовласників" і почали російську паспортизацію.
«День минув, число змінилось, та нічорта не змінилося» - цей вислів як ніколи краще визначає стан жителів окупованих регіонів. Суцільний «день бабака», який розпочався 2014 року, ніяк не закінчується.
Театр абсурду
Якісь моменти ще здатні викликати якщо не збентеження, то здивування. Ні, це не обіцянки, наприклад, «глави днр» Дениса Пушиліна про відновлення нормального водопостачання в Донецьку, і не його розповіді про тисячі відновлених будинків… Тут уже ніхто не дивується – звикли, і за очі називають його брехунцем, жаліючи, як недоумкуватого.
А ось роздача російських паспортів мешканцям Авдіївки здивувала.
Багато хто обурився і дозволив собі в думках вилаятися на найбільшого геостратега сучасності. Бо не можна так незграбно і безсовісно дурити народ.
По-перше, мешканці Авдіївки, яких невпинно показували всі місцеві телеканали після «звільнення» міста вщент, виглядали надто свіжими як для людей, які прожили два роки у підвалах на гуманітарці. Ну, припустимо – вмили, нагодували, зачесали перед відеокамерою…
Відкривши роти, «авдіївці» розповідали чудові речі: виявляється, їхнє місто зруйнували українці.
Втім, тут донеччани не дивувалися: такі самі тексти вони чули й від «мешканців» Маріуполя два роки тому. Як стріляли танки прямим наведенням по домівках, як українці розстрілювали мешканців…
Щоправда, навіщо – не сказали. Але так само і ждуни в Маріуполі теж не могли пояснити: навіщо ЗСУ захищали та розстрілювали місто одночасно? То ж навіщо ЗСУ та волонтери під вогнем окупантів евакуйовували людей з Авдіївки?
Але ставити такі питання акторам російського театру абсурду - немає сенсу.
Читайте також: Наказ "всім радіти" не виконано: взяття Авдіївки не стало святом у Донецьку
"Рівніші" за інших
Повертаючись до того, що здивувало "корінних мешканців лднр", варто згадати цитату з Оруела "Колгосп тварин": "Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші за інших".
Коли по "зомбоящиках" показали кадри, як авдіївці тримають у руках новенькі російські паспорти, то почалося виття серед донецьких-луганських.
"Зачекайте, - каже донеччанин, - Авдіївку взяли п'ять днів тому. І ці люди вже мають російські паспорти? А відповідно, і всі "блага" росії-матушки, які пов'язані з громадянством?"
Тут треба пояснити та нагадати.
Люди, які всі ці роки чудово жили в Україні, мають реєстрацію в українському місті Авдіївка – у них російські паспорти з'явилися через п'ять днів після окупації.
А донеччанам та луганчанам, які як мінімум з 2014 року залишаються в місті, щоб отримати паспорт РФ (для продовження хоч якогось життя), доводилося місяцями ходити в паспортні столи, стояти в цілодобових чергах, писати на руках номери, добувати якісь додаткові довідки з архівів та загсів, доводити, що ніхто "не верблюд" і відповідати на запитання, чи мають вони український ID, і якщо так, то ось тобі друге коло пекла під назвою «Легалізуй ID чи помри».
Але для повноцінної процедури потрібна не лише книжечка з двоголовою куркою-мутантом та "новоявлений гражданін расії". Потрібні технічні можливості.
Ну от, наприклад, де ці "гражданє" фотографувалися? А де "пальчики відкатали" для дактилоскопії та біометрії? Невже як тільки «мешканців Авдіївки» привезли до Донецька, вони у фотоательє помчали, не помивши рук?
Навіть зараз, коли насильницька паспортизація прискорилася, на оформлення «книжки з куркою» потрібно щонайменше десять днів.
Кажуть, дані перевіряють по кількох базах, потім у росії друкують бланки, потім везуть не так щоб швидко…
А тут все просто – за п'ять днів уклалися, і прописка українська не збентежила, і наявність ID, і мало що у людини в біографії... А раптом він колишній український правоохоронець та потенційний шпигун? Тоді перевірка посилюється та подовжується відповідно.
Засумнівалися донеччани: чи жителі Авдіївки на екрані справді радіють? Як так може бути, щоб без перевірки біографії ось так – і видали…
Читайте також: Життя на контрастах: що окупанти пропонують "ждунам", які чекали "звільнення"
Сорти окупації
Бояться у Донецьку, що їх "другим сортом" оголосять.
Перший тепер Маріуполь: там місто відновлюють, будинки будують, заводи... обіцяють побудувати. А в Донецьку, щоб пробитий дах перекрити, - виконавців не знайти. Всі майстри або в окопах, або в Маріуполі на забудовах.
Тепер ось Авдіївку відновлюватимуть – Пушилін сказав. Щоправда, хто там житиме і по чому авдіївцям продаватимуть їхні ж квартири – не сказав.
А в Маріуполі саме так і зробили: запропонували тим, у кого будинки рознесені на тріски, брати пільгову іпотеку всього під 2% річних. Від такої щедрої пропозиції маріупольці досі шоковані.
Так-так, відновлять Авдіївку, як Бахмут уже відновили, як Мар'їнку, Попасну, Сєвєродонецьк...
Головне ж роздати наштамповані паспорти всім, хто вижив. А відновлення – справа така, нешвидка. Маріуполь не дасть збрехати.
Читайте також: В Маріуполі в безхазяйні квартири заселяють мігрантів або віддають мешканцям без житла
