Люди в білих халатах залишають Донецьк. Медичні працівники стали чи не "найдефіцитнішим" персоналом на окупованих територіях.
Тому сьогодні про медицину в окупованому Донецьку говорять або добре (як правило пропагандисти), або нічого – і це дуже оптимістично і ввічливо.
Читайте також: Балалайки замість водогону - Донецьк став "заселеною пустелею" для пафосної картинки
"Лікувальний" бардак
Бардак, який влаштували окупанти у поліклініках та лікарнях, "не вивозять" навіть найстійкіші патріоти росії, весь патріотизм яких випаровується біля стійки реєстратури, де у віконці втомлена вже на самому початку робочого дня тітка грізно кричить: «Пред'являємо паспорт з пропискою тільки в цьому районі!»
Споконвіку живучи в цьому районі, але маючи прописки в інших частинах Донецька, мешканці плачуть і стогнуть, але б'ються "о борт корабля".
"Без паспорта РФ талони до лікаря не давати! Без СНІЛЗ (щось типу українського ІПН) не пропускати! Без ОМС (поліс загального соціального страхування) не лікувати! Без бахіл жодного кроку вперед!"
Електронна черга? Ні, не чули! Талончик другого дня? Опритомній, не за кордоном живете!
О сьомій ранку в передсвітанкових сутінках біля дверей у районній поліклініці мерзнуть хворі та здорові, створюючи "теплу" чергу. О восьмій ранку їх уже натовп, а ті, що прийшли на п'ять хвилин пізніше - соні та розтяпи - щиро дивуються: як це, до жодного лікаря немає талонів?
Медичний квест триває в окупованому Донецьку вже давно, але останнім часом він уже набув рис катастрофи. Самі окупанти визнають: нестача медиків – уже 50%. Тобто, немає половини лікарів від найнеобхіднішого, і те, що сьогодні лікар був – зовсім не означає, що він буде на прийомі завтра та післязавтра.
Абсолютний «совок» та приниження – це донецькі поліклініки.
Читайте також: Війна не проблема: ціни на квартири в окупованому Донецьку побили рекорд
Колапс по колу
У міських лікарнях Донецька справи з обслуговуванням трохи краще, там інший рівень підпорядкування та вишколений персонал. А окупанти не вгамовуються звітувати про "підвищення та покращення".
Але вся ця краса розбивається об один, точніше, два фактори: відсутність води та періодично (останнім часом дуже часто й систематично) електрики.
Можливо, саме тому у всіх лікувальних закладах міста висять суворі оголошення із забороною фотографувати та знімати відео, тому просто варто повірити на слово: вид колони пластикових 5-літрових пляшок з водою вздовж лікарняного коридору та поруч із туалетом, звідки відчуваються зовсім не лікарняні запахи, вганяє у ступор.
Жодних резервних водоводів, баків, резервуарів у підвалах або на даху - просто пластикові пляшки з водою, з якими старі повзуть у вбиральню. Це видовище, яке довго стоїть перед очима.
Коли вирубує електрику, резервні генератори включаються до пологових будинків, яких залишилося кілька штук на Донецьк (було п'ять чи шість) і можемо лише сподіватися, хоча б у хірургічних корпусах.
У поліклініках світло вилітає намертво. Саме тому там кілька місяців тому превентивно відключили ліфти, передбачливо розмістивши травматологів на 3-4 поверхах. Ті, хто зламав кінцівки на нещодавній ожеледиці, щиро дякують адміністрації та хотіли б особисто побачити їхню матір, таких розумних і відповідальних людей…
Читайте також: Окупований Донбас замерзає: чому Донецьк та Маріуполь вкотре залишилися без опалення
Аптечний "цирк"
Щодо аптек, то хоча в них начебто й знизилася кількість препаратів, як підрахували десь у російських статистиках, але на «нові регіони» поки що не вплинуло.
Аптеки забиті яскравими коробочками, але якщо до форми претензій немає, то до змісту є і багато.
Дедалі більше мешканців в окупації переконуються у тому, що під виглядом дорогих таблеток та мікстур їм продають у кращому разі плацебо та фізрозчин, у гіршому – не до кінця вивчені субстанції.
Багато скарг на неефективність препаратів, зростання алергічних реакцій на раніше нешкідливі медикаменти.
З росії до лікарень надходять деякі безплатні ліки, але пацієнти стаціонарів знизують плечима: що вони є, що їх немає.
Ті, хто має можливість, вже давно стали пацієнтами приватних клінік, воліючи оплачувати свій комфорт і лікування, ніж користуватися благами щодо безплатної медицини. Бо питання «Хочете зробити внесок на потреби поліклініки?» у кабінетах звучить зовсім не з питальною інтонацією.
"Кадри вирішують", але не все
Прикро, що донецьку школу медицини, що колись гриміла на весь Радянський Союз і на всю Україну, загубили. Хоча пропаганда намагається заспокоїти, мовляв, готуємо найкращих медиків. Але постає питання: куди вони діваються одразу після закінчення вишу?
Відповіді офіційно немає. А неофіційно й так все зрозуміло - молодь тікає подалі з окупованого Донбасу і не бажає працювати тут.
Чому? Та тому що окупанти перетворили міські лікарні на військові шпиталі. А вагітних донеччанок відсилають на далеку околицю народжувати в новому медичному центрі, збудованому на відшибі в чистому полі.
Але й той "центр" ніяк не розпочав повноцінну роботу.
Замість епілогу
Наразі в лікарнях заліковують рани окупанти та бойовики, які краще за лікарів знають, що у них болить і як лікувати.
Загрози розправи з медиками «якщо пацан не виживе» стосовно напівтрупа, привезеного звідкись з-під Авдіївки чи Вугледара, – це вже звичне явище.
Різні психози, густо замішані на наркотиках і алкоголі, з якими окупанти надходять на лікування, - теж не рідкість. А відправити буйних пацієнтів до профільної для них лікарні не можна, треба підлатати і знову відправити "на передок", де він і згине на славу путіна.
Лікарі звільняються цілими загонами - як чоловіки, так і жінки. А їхати до Донецька з «великої землі» ніхто не поспішає, і жодні звернення з «нових регіонів», жодні обіцянки величезних зарплат не здатні змусити медиків приїхати сюди, до «Дикого поля», яким поступово знову стає Донецьк.
Читайте також: Місто готове стати столицею "білих блукачів", або Замальовка із холодного Донецька
