Нещодавно була розмова з однією з мешканок Донецька. Вона вже десятий рік поспіль намагається комусь довести, що «головне – що російською мовою, а що злидні, то це нам всі заважають». Так от, у її розповіді про блискуче майбутнє окупованих донбаських територій не раз проскочило слово «взяти». «Взяти Авдіївку», наприклад, «взяли Маріуполь» та «майже взяли Артемівськ, не чіпляйся до дрібниць».

І подумалося: вони ж несвідомо видають себе. Їхні солдати хочуть «взяти» Авдіївку, а не «звільнити». Вживають слово «війна», а не спецоперація. Прямим текстом говорять про знищення України, українського народу та мови, але нацисти, не переплутайте, – всі у Києві.

Читайте також: «Ми для них – другий сорт»: як в росії ставляться до «нових росіян» з Донецька та Луганська

Десь у підсвідомості у них коливається прозора думка, що це саме вони – окупанти та нацисти, колаборанти та фашисти. Їхні полонені солдати демонструють фашистську свастику у своїх татуюваннях і «мертві голови», їхні жінки вимагають вбивати українок та їхніх дітей, знищувати міста та швидше застосувати ядерну бомбу. Вони відчувають інтуїтивно, що Україна – чужа для них земля, що вони непрохані гості, яких щиро ненавидять, і мріють лише, щоб вони забралися до себе додому.

Які там «споконвічно російські землі», які «новоросії» та «малоросії», якщо вони самі не вірять ні собі, ні своєму багаторазово проклятому українцями президенту?!

Жодного «звільняти», тільки брати, хапати, знищувати. Щоб було так само, як у далеких російських селах – дірка у підлозі замість унітазу та дошка для прання замість пральної машини.

Читайте також: "ДНР" все більше стає схожою на КНДР: факти, що говорять самі за себе

Бачать ракетні удари по українських містах – «це криворуке українське ППО направило ракету по житловому будинку». Коли в них "бавовна" і щось горить – нас обстрілюють бандерівці. Коли з'ясовується, що це російський боєприпас розніс пару будинків – спочатку замислюються, потім з подихом кажуть: «Буває».

Кричать на площах "здравиці" за росію, але паспорт громадянина України не викидають. Роками воюють проти українців, а потім опиняються у родичів під Києвом – пенсію оформляти приїхали: «Нам винні!»

Говорять, що українці нацисти. Ні, націоналісти. А ні, фашисти та неонацисти. Не розрізняють ці поняття, не можуть виразно сказати, у чому полягає нацизм і фашизм українців, з націоналізму знають у кращому разі ОУН-УПА та у зв'язці згадують Степана Бандеру. Конкретики немає і не передбачається, знання історії на нулі і немає бажання щось дізнаватися – телевізор все розповість та пояснить.

Україну вигадав австрійський генштаб 1914 року. Україну вигадав Ленін 1921 року. України вже 30 років як немає. Вибирай будь-який варіант і починай сміятися - все це на повному серйозі говорили перші особи такої держави як росія. Держави, яка взагалі незрозуміло, коли утворилася і чи утворилася взагалі. Адже споконвіку була московія, яку Петро Перший взяв і просто перейменував, вкравши назву у Русі - прадавньої держави, столицею якої завжди і виключно був Київ.

«Треба було здатися, і тоді не було би Бучі, і Маріуполь був би цілий».

«Навіщо ви стріляєте по росії? Ми ось стріляємо по Україні, бо у нас спецоперація. А ви навіщо?

"Захід диктує, як вам жити. Зеленський прогнув Захід під себе».

Не питайте, як ці взаємовиключні наративи вживаються в одній голові середньостатистичнго росіянина. Він не бачить у цьому нічого нелогічного, йому все нормально і зрозуміло. Він каже «треба брати Авдіївку» і має на увазі випалену землю та купи цегли. «Відбудуємо!», - гордо каже донеччанин і тут же пише скаргу до місцевого телеграм-каналу з приводу смітника в центрі міста, який вже тиждень не вивозять, чи з приводу води, якої в нього немає з березня минулого року, не забуває злим словом згадати «убиті» дороги у дворах і маршрутки-камікадзе, що гримлять усіма деталями.

Читайте також: Ані слова, ані півслова: в окупованому Донецьку чогось із тривогою чекають

Звісно, відбудують. Ще гарнішим буде, ніж раніше... Маріуполь он як "відбудували", любо-дорого подивитись, якщо голову не повертати і не думати про те, чому в розфарбованих новобудовах ніхто не живе.

У глибині душі всі розуміють, та сказати не можуть – наказано мовчати. Бояться страшенно – сусіда, поліцейського, хама на дорозі, продавця на базарі. Або добре, або нічого. Щоправда, так говорять про небіжчиків, але хтось сказав, що окуповані міста живуть. Існують у зомбованому вигляді, та й добре. Натомість місцеві пабліки та газети не втомлюються співати осанни всім, хто приїхав із «великої землі» і з розумним виглядом обіцяє збудувати в Донецьку місто-сад неодмінно не пізніше понеділка.

Люди 90-х років народження та молодші, які не застали СРСР та його філігранну пропаганду, чомусь говорять пафосною і страшно канцелярською мовою генеральних секретарів ЦК КПРС. Зазвичай за цією набитою канцеляризмами мовою ховається величезний психологічний комплекс. Але тут фахівці-медики можуть більше розповісти, наша справа сумно констатувати цей факт.

Чи збожеволіла значна частина населення окупованих регіонів? Навряд, на ці хвороби масово не страждають. Але чому такий розлад у думках, словах та діях, чому в очах не соломинки, а цілі колоди, але вони, схоже, не заважають?

Деокупація буде складною для всіх. Вимести з голів шизофренічні переконання, вкласти класичні поняття доброго і вічного, пережити опір і витягнути людину з болота пропаганди та знущання – на це знадобляться роки, якщо не десятиліття. Чи стане нам сили доводити і переконувати? Хотілося б вірити.

Читайте також: Донбас та інші окуповані території росіяни перетворять на сміттєзвалище